Слово "гуїгнгнм" їхньою мовою означає "кінь", а за походженням — "довершеність природи".

Сівши раз на коня, я неохоче з нього злажу: у сідлі мені найкраще — і здоровому, і хворому.

Він — чисте повітря й вогонь. Важкі стихії землі й води ніколи в ньому не проступають, хіба що в терплячій нерухомості, поки вершник сідає.

Кілька мушиних укусів не спинять коня, що рветься вперед.

Чеснота коня робить його добрим і самого по собі, і в бігу, і в тому, щоб нести вершника й не здригатися перед ворогом.

Заміну коня двигуном внутрішнього згоряння я завжди вважав похмурою віхою в історії людства.

Коли я сідаю на нього — я ширяю, я яструб. Він ступає повітрям; земля співає, коли він її торкається; найгрубіший ріг його копита мелодійніший за сопілку Гермеса.

Я не знаю мови пустелі, зате мій кінь знає мову життя.

У зовнішності коня є щось, що корисне для внутрішнього світу людини.

Жодна година життя не втрачена марно, якщо вона проведена в сідлі.