Строкатий квітень, гордо вбраний, вдихнув у все живе юнацький дух.

Понад усе будь вірним собі. Тоді неминуче, як за днем іде ніч, ти не зрадиш нікого.

Підлості, якої ви мене навчили, я дотримаюся, і, повірте, учнем буду кращим за вчителів.

Мовчання — найдосконаліший вісник радості: я був би не надто щасливий, якби міг сказати, наскільки щасливий.

Він — чисте повітря й вогонь. Важкі стихії землі й води ніколи в ньому не проступають, хіба що в терплячій нерухомості, поки вершник сідає.

Його обіцянки були, як і він тоді, могутні; а виконання, як він тепер, — ніщо.

Якщо нас уколоти, хіба не тече в нас кров? А якщо нас скривдити, хіба ми не помстимося?

Гостріше за зміїне жало — мати невдячну дитину!

Будь ти чиста, як лід, і непорочна, як сніг, — від наклепу не втечеш.

Добраніч, добраніч! Розлука — такий солодкий смуток, що я казатиму «добраніч», аж доки не настане ранок.

Коли я сідаю на нього — я ширяю, я яструб. Він ступає повітрям; земля співає, коли він її торкається; найгрубіший ріг його копита мелодійніший за сопілку Гермеса.

Хто гордий, той сам себе пожирає: гордість — його власне дзеркало, власна сурма, власний літопис.

Це зорі, зорі над нами керують нашою вдачею.

Все, що я робив, — робив з турботи про тебе, кохана моя, про тебе, моя доню.

Мудрий той батько, що знає власну дитину.

Обіцянка — саме повітря нашого часу: вона розплющує очі сподіванням, а виконання завжди тьмяніше за неї.

Уколіть нас — хіба не потече кров?.. А скривдите — хіба ми не помстимося?

І диявол може цитувати Письмо собі на користь.

Бути чи не бути, ось в чому питання.

Ми прийшли у цей світ як брат і брат; І тепер ходімо рука об руку, не один поперед іншого.

Назви хоч як троянду, не зміниться в ній аромат солодкий.

Ця велична стеля, всипана золотим вогнем.

Це щасливе діло - бути батьком багатьох синів.

Сумнівайся, що зірки - це вогонь; Сумнівайся, що сонце рухається; Сумнівайся, що правда брехлива; Але ніколи не сумнівайся, що я кохаю.

І якщо твої сини були колись дорогі тобі, о, знай, що мій син так само дорогий мені.

Нехай ніхто не наважиться носити незаслужену гідність.

Друг — це той, хто знає тебе таким, яким ти є, розуміє, через що ти пройшов, приймає те, ким ти став, і все ж ніжно дозволяє тобі рости далі.

Проте я боюся твоєї натури. Вона занадто сповнена молока людської доброти.

Прийди, ніжна ніч; прийди, любляча, чорноброва ніч;

Господь, що даруєш мені життя, дай мені серце, переповнене вдячністю.

Ти — музика, чого ж музичні звуки печаль породжують в очах твоїх?

Не розпалюй для ворога печі так жарко, щоб і самому обпектися.

Оренда літа має надто короткий термін.

Трохи снігу, що розсипається, незабаром перетворюється на гору.

Весь світ — театр.

Хоч вона і маленька, але вона рішуча.