Ми обіцяємо згідно з нашими надіями, а виконуємо згідно з нашими страхами.

Його обіцянки були, як і він тоді, могутні; а виконання, як він тепер, — ніщо.

І тоді ви мені пообіцяли… та й тисячу разів нагадували ви свою обіцянку за тих солодких днів, що настали потім. І обіцянкою дихав кожен погляд ваших очей, кожен дотик вашої руки, кожен звук, що його зронювали ваші вуста.

Обіцянки, як і пісочне тісто, створені, щоб їх ламали.

Обіцянка — саме повітря нашого часу: вона розплющує очі сподіванням, а виконання завжди тьмяніше за неї.

Пообіцяти чогось не робити — найвірніший спосіб захотіти саме це й зробити.