І з усіх диких створінь дитина — найнепокірніша: бо саме в ній джерело розуму ще не приборкане.

Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а дітям дуже набридає щоразу все їм пояснювати.

Діти починають з любові до батьків, згодом судять їх, рідко коли прощають.

Маю тайну, несмілу мрію обновитися в моїх дітях і оправдати забруднене, загиджене мною моє існування.

Діти спершу люблять батьків, дорослішаючи — судять їх, а часом і прощають.

Усі дорослі спершу були дітьми. (Тільки мало хто з них про це пам'ятає).

Поки ви при здоровому глузді, ніколи не моліться про близнят. Близнята — це безперервний заколот. А між трійнятами й повстанням різниці взагалі немає.

Я була дитиною, яка мандрувала світом кольорів.

Чи ви завважили, яка тo радість слухати лопотіння босих маленьких ніжок?

Навіщо їм дорослішати й усе це втрачати? Ніколи вже вони не будуть такими щасливими.

Наш народ не знає, що таке юність і заледве знайомий із дитинством. Від часу до часу незмінно висувано вимоги надати дітям трохи свободи, зглянутись на них, визнати їхнє право на певну безтурботність, дрібку безжурних пустощів, на ігри й розваги, треба за ними визнати це право і допомогти його утвердити.

Найкращий спосіб виховати хороших дітей - це зробити їх щасливими.

Кожна дитина приходить у світ із вісткою, що Бог іще не зневірився в людині.

Дитина, якій дозволено бути неповажною до своїх батьків, не матиме справжньої поваги ні до кого.

Є лише два постійні дари, які ми можемо залишити нашим дітям. Один з них — коріння, інший — крила.

Я думаю, діти – це нагода взнати про себе щось хороше. Для когось навіть – єдина.

Я вірю, що те, ким ми стаємо, залежить від того, чого батьки вчать нас у випадкові хвилини, коли зовсім не намагаються вчити. Нас формують крихти мудрості.

Я думаю, що найбільший подарунок, який мати може попросити для своєї новонародженої дитини у хрещеної феї - це допитливість.

Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей.

Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок.

Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

Дитина є безцінним благословенням і клопотом.

Діти спочатку люблять своїх батьків. Згодом вони їх засуджують. Рідко, якщо взагалі, вони їх прощають

Через що така наївна несправедливість — упадання перед матіррю, що любить свою дитину? Хиба не сама мати повинна дякувати за те, що їй дано любити, дано носити в собі стільки ласки, стільки живої трівоги, гордощів, пестощів, здатности віддати себе на катування?

Дорослі нічого не розуміють про самих себе. Це дуже втомлює дітей, які постійно змушені пояснювати їм прості речі.

Хоч вона і маленька, але вона рішуча.