Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в країну поетів.
Мислити легко. Діяти важко. Та найважче у світі — діяти згідно зі своїм мисленням.
Рід людський — річ одноманітна. Більшість людей майже весь свій час працює, щоб жити, а та дрібка свободи, яка їм зостається, так їх лякає, що вони шукають усіх можливих способів її позбутися.
Що людське життя — лише сон, здавалося вже багатьом. І це відчуття не полишає й мене.
Я володів тим серцем, тією шляхетною душею, поруч із якою здавався більшим, ніж був насправді, — бо був усім, чим міг бути.
Щойно ти довіришся собі — одразу знатимеш, як жити.
Життя належить живим, і хто живе, той має бути готовий до змін.
Якщо брати людей такими, як вони є, ми робимо їх гіршими. Якщо ж поводитися з ними так, ніби вони вже такі, якими мають бути, ми ведемо їх туди, куди їх можна привести.
Ніщо не варте більше, ніж цей день.
Невдячність — завжди різновид слабкості. Я ніколи не бачив, щоб справді сильні люди були невдячними.
Здається, що, підіймаючись над людським житлом, ти залишаєш унизу всі ниці й земні почуття.
Я — частина тієї сили, що вічно прагне зла і вічно чинить благо.
Вчимося ми, власне, лише в того, кого любимо.
Шукаючи й помиляючись, ми вчимося.
Людина чує лише те, що розуміє.
Людина бачить у світі те, що носить у своєму серці.
Жодна рівнина, хоч яка гарна, ніколи не здавалася мені прекрасною. Мені потрібні потоки, скелі, ялиці, темні ліси, гори…
Як природа хилиться до осені, так осінь настає і в мені, і довкола мене. Моє листя жовтіє…
Не треба йти до божевільні, щоб знайти потьмарені уми: наша планета і є домом для божевільних цілого всесвіту.
Якщо поводитися з людиною так, якою вона є, вона такою й лишиться. Але якщо поводитися з нею так, ніби вона вже є тим, чим має і може бути, — вона стане тим, чим має і може бути.
Я люблю тих, хто прагне неможливого.
Спинися, мить! Прекрасна ти!
Душа, яка бачить красу, часом мусить іти самотою.
Хто ніколи не їв свій хліб у сльозах, той не знає, який смак має життя.
Усе знання, яким я володію, може здобути кожен, але серце моє — лише моє.
Література вимагає не тільки талановитого письменника, а й талановитого читача.
Ми повинні завжди змінюватися, оновлюватися, омолоджуватися; інакше ми закам'яніємо.
Сміливі думки — наче шахові фігури, посунуті вперед. Їх можуть побити, та вони можуть і почати виграшну партію.
Є лише два постійні дари, які ми можемо залишити нашим дітям. Один з них — коріння, інший — крила.
Де багато світла, там і сильна тінь.
Музика — то плинна архітектура; архітектура — то застигла музика.
Найбільша радість мислячої людини - це дослідити пізнане і тихо шанувати непізнане.
…навіть найдовший день зрештою хилиться до вечора.
На кожній вершині гори є спокій.
Обов'язок вихователя, не вберігати від помилок, але вести того, хто помиляється, навіть дозволити йому випити чашу помилки до дна — ось мудрість учителя.
