Гірше те, що душа його розгублена й квилить над безоднею чорної, найчорнішої зневіри в усьому, в що можна людині вірити, — вона опинилась без найменшого опертя. І не знає — для чого бігти… Все розторощено й обернено в дим, — усе, на чому та душа трималася. Віра його в цілий світ розлетілася на порох…

Особлива підступність відчаю в тому, що він не знає, що він — відчай.

Відчай — лише для тих, хто бачить кінець поза всяким сумнівом. Ми його не бачимо.

Відчай — це страждання без сенсу.

Немає любові до життя без відчаю від життя.

Відчай — наслідок кожної щирої спроби прожити життя з чеснотою, справедливістю й розумінням і сповнити їхні вимоги. Діти живуть по один бік відчаю, пробуджені — по інший.

Ми покинуті, як діти, і досвідчені, як старі… Мені здається, ми пропащі.

Людське життя починається по той бік відчаю.

Тож обери відчай, бо й відчай — це вибір. Сумніватися можна й не вибираючи, а впасти у відчай — ні.