Хворому потрібна ласка, йому хочеться мати якусь підтримку, і це річ цілком природна. Але в Орані все вимагає доброго здоров'я: і примхи клімату, і розмах ділового життя, убозтво оточення, короткі сутінки й непевної вартності розваги. Хворий там по-справжньому самотній.

Я твердив, що світ абсурдний, одначе я надто поквапився. Власне, світ не є розумний, і це все, що про нього можна сказати. Але насправді абсурдним є зіткнення цієї ірраціональності й затятого бажання ясності, гук якої відлунює в глибинах людської душі.

Питання: як досягти того, щоб не марнувати часу? Відповідь: відчути час в усьому його плині.

Наука, яка мала мені все пояснити, завершується гіпотезою, обертається на притемнену прозорість метафори, впевненість перетворюється на твір мистецтва. Та чи потрібно було докладати стільки зусиль? Лагідні обриси пагорбів і рука вечора, притулена до мого збентеженого серця, — це для мене набагато повчальніше.

Буває так, що лаштунки завалюються. Вставати щоранку, трамвай, чотири години роботи в конторі або на заводі, харчування, сон і так майже щоденно в понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю, суботу, в одному й тому ж ритмі стелиться цей шлях, який долаєш частіше всього без особливих труднощів. Але одного разу, щойно постає питання «навіщо?», і все починається з утоми, підфарбованої здивуванням.

Он що дає певність: повсякденна праця. Все інше тримається на ниточці, все залежить від отого найменшого поруху. До цього не приліпишся. Головне — це добре робити свою справу.

В Орані, як і деінде, через брак часу та бездумність люди хоч і кохають, проте самі не знають про це.

Людина, яка усвідомила абсурд, злютована з ним назавжди. Людина, яка не втратила надії і усвідомлює свій стан, не належить більше майбутньому.

Не йди попереду мене... Я можу не піти за тобою Не йди позаду мене... Я можу не вести Йди поруч зі мною... просто будь моїм другом

Я завдячую футболу за все, що я знаю про мораль і обов'язки.

Раніше я хвалив свою вірність, а тепер не вірю, що є бодай одна людина, яку я любив, і яку я зрештою не зрадив.

Людина - єдине створіння, яке відмовляється бути тим, ким вона є.

Ти ніколи не будеш щасливим, якщо продовжуватимеш шукати, з чого складається щастя.

В глибині зими я нарешті зрозумів, що в мені є непереможне літо.

Почати думати — це почати себе підточувати. Загал на подібні дебюти не зважає. Черв'як знаходиться в серці людини. Саме там його треба шукати.

Краса нестерпна, доводить нас до відчаю, даруючи нам на мить проблиск вічності, яку ми хотіли б розтягнути на весь час.

Кожен митець, що хоче бути в суспільстві знаменитий, мусить знати, що знаменитий буде не він, а хтось інший із його ім'ям. Він урешті-решт від нього вислизне і, можливо, колись уб'є в ньому справжнього митця.

Хворому потрібна ласка, йому хочеться мати якусь підтримку, і це річ цілком природна. Але в Орані все вимагає доброго здоров'я. Хворий там по-справжньому самотній.