Перше ніж краса зовсім зникне зі світу, якийсь час вона ще існуватиме як помилка. Краса за помилкою — це остання фаза в історії краси.

Краса - це короткочасна тиранія.

Коли в свiтi дiзнаються, що краса – прекрасна, негайно з’являеться калiцтво.

Краса в серці, того хто дивиться.

Є стільки ж стилів краси, скільки уявлень про щастя.

У неї була репутація красуні, і(що часто є чимось іншим) дійсно була красунею.

Краса приваблює, але коли вона торкається нас, вона нас змінює.

Все має свою красу, навіть найжахливіший кошмар.

Краса! На світі цім Краса — натхненна чарівниця, що відкриває небеса, вершить найбільші чудеса, мов казкова цариця.

Краса нестерпна, доводить нас до відчаю, даруючи нам на мить проблиск вічності, яку ми хотіли б розтягнути на весь час.

Ти, хто має фатальний дар краси.

Немає справжньої краси без якоїсь дивини в пропорціях.

Від прекрасного не менше користі, ніж від корисного. А може, навіть більше.

Красиві молоді люди — це випадковості природи, а красиві старі люди — це витвори мистецтва.

Якщо відбувається друге, навколо проявляється так багато краси, раніше недоступної. Органи чуттів мимовільно проходять насильницький апгрейд. Від цієї краси, що дозволяє себе пізнати на долю секунди, перш ніж розпадається назавжди, дуже боляче. Вона крихка й гостра, прошиває плоть, наче розтоплене масло.