Краса, справжня Краса, закінчується там, де починається одухотвореність. Інтелект — уже сам собою щось диспропорційне. Він нівечить гармонію обличчя.

Коли в свiтi дiзнаються, що краса – прекрасна, негайно з’явиться калiцтво.

Перш ніж краса зовсім зникне зі світу, якийсь час вона ще існуватиме як помилка. Краса за помилкою — це остання фаза в історії краси.

Юність щаслива тим, що здатна бачити красу. Хто зберіг цю здатність, той ніколи не постаріє.

Краса - це короткочасна тиранія.

Усе має свою красу, та не кожен її бачить.

Краса в серці, того хто дивиться.

Є стільки ж стилів краси, скільки уявлень про щастя.

У неї була репутація красуні, і вона(що трапляється) дійсно була красунею.

Краса приваблює, але коли вона торкається нас, вона нас змінює.

Все має свою красу, навіть найжахливіший кошмар.

Краса нестерпна, доводить нас до відчаю, даруючи нам на мить проблиск вічності, яку ми хотіли б розтягнути на весь час.

Краса! На світі цім Краса — натхненна чарівниця, що відкриває небеса, вершить найбільші чудеса, мов казкова цариця.

Ти, хто має фатальний дар краси.

Немає справжньої краси без якоїсь дивини в пропорціях.

Від прекрасного не менше користі, ніж від корисного. А може, навіть більше.

Красиві молоді люди — це випадковості природи, а красиві старі люди — це витвори мистецтва.

Якщо відбувається друге, навколо проявляється так багато краси, раніше недоступної. Органи чуттів мимовільно проходять насильницький апгрейд. Від цієї краси, що дозволяє себе пізнати на долю секунди, перш ніж розпадається назавжди, дуже боляче. Вона крихка й гостра, прошиває плоть, наче розтоплене масло.