У коханні ми тішимося лише ілюзією, яку самі собі творимо.

Закоханий бачить у тому, кого кохає, тільки досконалість.

Біль ревнощів такий гострий, бо марнославство не допомагає його знести.

Краса — лише обіцянка щастя.

Справжня пристрасть думає лише про себе.

Поглядом можна сказати все, і все ж від нього завжди можна відректися, бо його не повториш дослівно.

Єдине виправдання Бога — це те, що він не існує.

Є стільки ж стилів краси, скільки уявлень про щастя.

Любов — це прекрасна квітка, але ми повинні бути достатньо відважними, щоб зірвати її з краю прірви.

Якщо ти не любиш мене, це не має значення, я можу любити за нас обох.

Кохання — як гарячка: спалахує і згасає, не питаючи волі.

Син — це кредитор, якого дарує природа.

Все можна здобути в самотності, окрім характеру.

Він гукнув Жюльєна кілька разів, але марно. Юнак так заглибився в книгу, що це, навіть більше, ніж гуркіт пилки, заважало йому почути гучний батьків голос.

Як казав йому старий полковий лікар, усі інші книжки на світі — цілковита брехня, і написані вони пройдисвітами, що хотіли вислужитись.