Загубившись у натовпі, вони почувалися щасливими й навіть почали підозрювати, що кохання може бути глибшим і врівноваженішим почуттям, аніж невгамовне, проте скороминуще блаженство їхніх потаємних ночей.

Багато хто відмовляється від любові саме тому, що боїться ризикувати своїм майбутнім і своїм минулим. В тебе ж є тільки теперішня мить.

Любові повний до нестями, мов непогасную свічу, там, за далекими світами, нову я зірку засвічу.

Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов — як день, не знають ще чуття такого люди.

Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, І здалося мені, що стрічаю весну.

Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні.

Сумнівайся, що зірки - це вогонь; Сумнівайся, що сонце рухається; Сумнівайся, що правда брехлива; Але ніколи не сумнівайся, що я кохаю.

Я люблю тебе, як певні темні речі повинні бути коханими, таємно, між тінню і душею.

Бач, я тебе за те люблю найбiльше, чого ти сам в собi не розумiєш, хоча душа твоя про те спiває виразно-щиро голосом сопiлки.

Не знаю, що мене до тебе тягне, чим вчарувала ти мене, що все, коли погляну на твоє лице, чогось мов щастя й волі серце прагне.

Якщо любиш когось - відпусти. Якщо повернеться - це твоє. Якщо ні - то ніколи не було твоїм.

Одне слово звільняє нас від усіх тягарів і болю в житті. Це слово — любов.

І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти?

Ти дивишся на мене каро — і груди протинає жар. Ти є мій Спас. І Божа кара. Ти любчик мій. І Бог. І цар.

Не важливо, кого ти любиш, де ти любиш, чому ти любиш, коли ти любиш чи як ти любиш, важливо лише те, що ти любиш.

Любов — це прекрасна квітка, але ми повинні бути достатньо відважними, щоб зірвати її з краю прірви.

Якщо ти не любиш мене, це не має значення, я можу любити за нас обох.

Зберігай любов у своєму серці. Життя без неї подібне до саду з квітами, але без сонця

Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль.

Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Любов і співчуття — це необхідність, а не розкіш. Без них людство не може вижити.

Скільки ніжности в Ваших долонях, скільки зоряних в зорі казок... Знов палаю в солодкім полоні, знов Сахара, жага і пісок.

Схожі категорії