Я люблю тебе більше, ніж власну шкіру.

Вона впоювала мене своїм ароматом, ряхтіла, як сонце. То чом би я мав від неї тікати? Адже за тими її нелукавими хитрощами я мав би вгадати ніжність. Але я був занадто молодий, щоб уміти любити.

Кохання охоплює не лише фізичну істоту коханої людини. Воно знаходить найглибший сенс у її духовному існуванні, її внутрішній суті. Присутня вона чи відсутня, жива чи ні, — якимось чином виявляється неважливим.

Я любив її не так, як люблять жінку, яку хочуть мати. Я любив її як щось, що є частиною мене самого.

Загубившись у натовпі, вони почувалися щасливими й навіть почали підозрювати, що кохання може бути глибшим і врівноваженішим почуттям, аніж невгамовне, проте скороминуще блаженство їхніх потаємних ночей.

В Орані, як і деінде, через брак часу та бездумність люди хоч і кохають, проте самі не знають про це.

Любов — це боротьба? Я не маю аніякісінького бажання боротися.

Я кохаю тебе, бо весь всесвіт змовився, щоб допомогти мені знайти тебе.

Багато хто відмовляється від любові саме тому, що боїться ризикувати своїм майбутнім і своїм минулим. В тебе ж є тільки теперішня мить.

Любов відкрити важче, ніж Америку.

Отже, любов там, де ви її знаходите. І, мені здається, безглуздо вирушати кудись на її пошуки. Крім того, вона може виявитись отруйною.

Любові повний до нестями, мов непогасную свічу, там, за далекими світами, нову я зірку засвічу.

Ти заслуговуєш на коханого, який забере брехню і принесе тобі надію, каву та поезію.

Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов — як день, не знають ще чуття такого люди.

Яким сміливим стаєш, коли впевнений, що тебе люблять.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, І здалося мені, що стрічаю весну.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Любов – це талісман, Урочий подарунок. Любов – кип’ячий трунок З ілюзій та оман.

Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи.

Якщо ти судиш людей, у тебе немає часу їх любити.

Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні.

Можна віддавати без любові, але ніколи не можна любити без того, щоб віддавати.

Сумнівайся, що зірки - це вогонь; Сумнівайся, що сонце рухається; Сумнівайся, що правда брехлива; Але ніколи не сумнівайся, що я кохаю.

Бач, я тебе за те люблю найбiльше, чого ти сам в собi не розумiєш, хоча душа твоя про те спiває виразно-щиро голосом сопiлки.

Я люблю тебе, як певні темні речі повинні бути коханими, таємно, між тінню і душею.

Ніколи не кохай того, хто ставиться до тебе як до звичайної людини.

Не знаю, що мене до тебе тягне, чим вчарувала ти мене, що все, коли погляну на твоє лице, чогось мов щастя й волі серце прагне.

Любов — єдине, що може врятувати цей світ.

Одне слово звільняє нас від усіх тягарів і болю в житті. Це слово — любов.

І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти?

Любов - це пастка. Коли вона виникає, ми бачимо тільки світло, але не тіні.

Не знайте, дівчата! Не питайте свою долю... Само серце знає, Кого любить...

Кохання — великий учитель. Воно вчить нас бути тим, ким ми ніколи не були.

Любов — це простір і час, виміряні серцем.

Ти дивишся на мене каро — і груди протинає жар. Ти є мій Спас. І Божа кара. Ти любчик мій. І Бог. І цар.

Любов — це прекрасна квітка, але ми повинні бути достатньо відважними, щоб зірвати її з краю прірви.

І раз питаюся її: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не існує, окрім його.

Якщо ти не любиш мене, це не має значення, я можу любити за нас обох.

А тепер ось моя таємниця, дуже проста таємниця: лише серцем можна бачити правильно; найважливіше очам невидиме.

Любов - це бути дурнями разом.

Любов - це початок, середина і кінець.

Зберігай любов у своєму серці. Життя без неї подібне до саду з квітами, але без сонця

Ось мій секрет. Він дуже простий. Тільки серце може розрізните, що правильно. Те, що важливе невидиме для очей.

Люблять, тому що люблять. Не потрібно причин, щою любити.

Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль.

Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

Любов і співчуття — це необхідність, а не розкіш. Без них людство не може вижити.

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.

Скільки ніжности в Ваших долонях, скільки зоряних в зорі казок... Знов палаю в солодкім полоні, знов Сахара, жага і пісок.

Настільки люблю людей, що аж іноді переповнююся по вінця, серце кров’ю стікає.

Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить…

Закоханість не є любов. Любиш те, що знаєш, чого прагнеш, про що мрієш. А любов приходить тоді, як одходить закоханість. І приходить не сама, а з нами, з нашим хотінням, волею, впертостю, гордостю.

Закохайся в себе, в життя, а потім у кого завгодно.

Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати ґрати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?