Можна смерть лише смертю здолати, Тільки в цім таємниця буття.
СмертьЄвген Маланюк, цитати
Літо росте й проростає крізь все, — Ссуть коріння і пружаться віти, Кожна квітка солодку ваготу несе, Туго — персами воздуху — вітер.
ЛітоАле сонце не згасло. Горить, Незворушне, байдуже тіло, І освітлює тишу безсилу Летаргічних століть.
СонцеВже ніч накреслює прозоро-сині тіні, Вже зорі глянули. І сяє, сяє тьма.
НічЧервоним полум'ям півоній і троянд, Крихкою пристрастю ірисів ледве-пряних Пашіло пополудня в квітнику.
КвітиЯк в нації вождів нема, Тоді вожді її — поети.
ТворчістьВід полонини віє прохолода. Чим вище, тим трудніш безкрилий крок Людини. Та зате ж яка свобода в цих хвилях гір, в срібних нитках річок.
ГориНе тільки для традиційного відзначення історичних дат варто глибоко застановлятися над минулим, бо найбільш неспірною вчителькою життя є історія.
ІсторіяМоже найважнішим з наших завдань, як національної спільноти, було, е і буде: пізнавати себе.
УкраїнаСкільки ніжности в Ваших долонях, скільки зоряних в зорі казок... Знов палаю в солодкім полоні, знов Сахара, жага і пісок.
Любов
