Бо вже не я — лише жива жарина горить в мені. Лиш нею я живу. То пропікає душу Україна — та, за котрою погляд марно рву.

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.

Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.

До тебе, Укpаїно, наша бездольна мати, стpуна моя пеpша озветься.

Може найважнішим з наших завдань, як національної спільноти, було, е і буде: пізнавати себе.

Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води...

Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова...

Ах, не смійтеся ви наді мною, — не для вас я Вкраїну люблю!