Василь Симоненко, цитати

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її.

І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти?

Сивий Львове! Столице моєї мрії, Епіцентре моїх радощів і надій, Вибухає душа, я тебе розумію, Але Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Посмішки нікого не ображають

Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль.

Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова...

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Схожі автори