Усі жінки стають схожими на своїх матерів. У цьому їхня трагедія. Жоден чоловік не стає. У цьому його трагедія.

Ми, жінки, думаємо про минуле крізь наших матерів.

Єдиною моєю втіхою, коли я йшов спати, було те, що мама прийде поцілувати мене в ліжку.

Материнська любов — це блаженство, це спокій; її не треба здобувати, її не треба заслуговувати.

Моя мати мала зі мною чимало клопоту, але, гадаю, їй це подобалося.

Ах, мамо, мамо! Чому я не можу покласти голову тобі на коліна й виплакатися?

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати.

Серце матері — безодня, на дні якої завжди знайдеш прощення.

Материнська любов не схожа ні на що у світі. Вона не знає ні закону, ні жалю й трощить усе, що стоїть на її шляху.

Любов така ж могутня, як любов твоєї матері до тебе, залишає свій власний слід. Коли тебе люблять так сильно... це дає нам захист назавжди.

Лиш мати – вміє жити, аби світитися, немов зоря.

Материнські руки створені з ніжності, і діти спокійно сплять в них.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Та не може ж бути, щоб ви ніколи не думали про це, щоб ви не мали цеї плачучої туги матері, щоб ви не любили цею чудною, незрозумілою, прекрасною любов'ю ці крихітні руки, голівки, ці здивовано розплющені на світ оченята.