Мо’, усі люди — частки однієї великої душі.

Так, людина може звикнути до всього, але не питайте нас як.

Людина, яка усвідомила абсурд, злютована з ним назавжди. Людина, яка не втратила надії і усвідомлює свій стан, не належить більше майбутньому.

Кожна людина — це не просто вона сама. Вона також унікальна, неповторна точка, де перетинаються явища світу лише одного разу, в цей спосіб і більше ніколи.

Кожна людина на цій Землі, хто б вона не була, відіграє центральну роль в історії світу. Хоча й не відає про це.

Бути людиною – це якраз і означає відповідати за все. Горіти з сорому за злидні, хоч вони, здавалося б, і не залежать від тебе. Пишатися перемогою, яку здобули твої товариші. І відчувати, що кладучи свій камінь, ти помагаєш будувати світ.

Люди — невільники німі, на їх устах печать

Людина була не власником планети, а тільки її управителем, котрому якогось дня доведеться відповідати за своє управління.

Більшість людей – це інші люди. Їхні думки – це чужі погляди, їхнє життя – наслідування, їхні пристрасті – цитата.

Найвища діяльність, якої може досягти людина, — це навчання заради розуміння, адже розуміти означає бути вільним.

Бути людиною завжди означає спрямованість на щось або когось, окрім себе самого — чи то на сенс, який потрібно здійснити, чи на іншу людину, яку потрібно зустріти.

У людині є три характери: той, який їй приписують, той, який вона сама собі приписує і, нарешті, той, який є в неї насправді.

Бажання є сутністю людини.

Люди з відвагою та характером завжди здаються зловісними для інших.

Людина має навчитися коритися саме собі та своїм рішенням.

Ми всі люди, чи не так? Кожне людське життя має цінність і варте порятунку.

Я не ненавиджу людей. Мені просто краще, коли їх немає поруч.

Люди мають здатність обирати саме те, що є для них найгіршим.

Людина не створена для поразки. Людину можна знищити, але перемогти - ні.

Людина - єдине створіння, яке відмовляється бути тим, ким вона є.

Серце в усіх людей неоднакове.

Кінцева, зрозуміла функція людства — це м’язи, знудьговані за роботою, це розум, який прагне творити,— ось що таке людина.

Людина однаково не здатна побачити ні порожнечу, з якої вона з'являється, ні нескінченність, у якій вона тоне.

Є люди, для яких чим більше ви робите, тим менше вони роблять для себе самі.

Людина − це найве­личніша з усіх істот. Людина − найнещасніша з усіх істот. Людина − найпідліша з усіх істот.

А люди,— ці світлячки й іскринки, одержимі жадобою діяльності,— мчать на своїх конях із криці й дерева крізь саме серце таємниці, наосліп пробиваючись крізь Невідоме, та вигукують сміливі слова, аби заглушити внутрішній голос страху і непевності.

Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!

Людина значно складніша ніж сума її думок.

Людина! Ти маятник між усмішкою і сльозою.

Ось що можна повідати про людину: коли теорії змінюються й зазнають краху, коли школи та філософські вчення, національні, релігійні, економічні облуди виростають і розпадаються — людина дерзає, продирається вперед, з болем, іноді манівцями. Ступивши вперед, вона може відступити, але тільки на півкроку, ніколи на повний крок.