«Я живий», – подумав він. [...] «Я справді живий! – думав він. – Досі я цього не знав, а як і знав, то не запам'ятав!»

Бо кожен знає достеменно, як мають жити інші. Але ніхто не знає, як жити йому самому.

Життя - як їзда на велосипеді. Щоб зберегти рівновагу, ви повинні продовжувати рухатися.

Уявляю, як повинно бути нудно тій істоті, яка з обов'язку свого становища мусить бути безсмертна: це ж така одноманітна, монотонна річ — життя. Родиться, розвивається, поживе, вмірає. І так вічно, вічно.

Що є життя? Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть
І, не вагаючись, прожить
Хвилину раювання.

Пішли літа марне з світа, як лист по Дунаю...

Якщо людині суджено прожити одне-єдине життя — то це ніби вона не жила взагалі.

Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору, чи летіть в безодню.

Хороші друзі, хороші книги і спокійна совість: це ідеальне життя.

Життя ніколи не буває справедливим, і, можливо, для більшості з нас добре, що це так.

Життя не про те, щоб знайти себе. Життя про те, щоб створити себе.

Життя – це квітка, для якої любов є медом.

Життя полягає не в тому, щоб мати хороші карти, а в тому, щоб добре зіграти поганою рукою.

Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу.

Ви не знайдете спокою, уникаючи життя.

Життя — се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу.

Не можливо стайти спокій, уникаючи життя.

Те, як ми живемо, більш переконливе, ніж слова, які ми говоримо.

То он яке воно, життя! В ньому немає місця порядності й справедливості. Хто впав, тому кінець. Значить, слід триматися!

Важливо в житті не те, що з тобою трапляється, а те, що ти пам'ятаєш і як ти це пам'ятаєш.

Ніщо не абсолютне. Все змінюється, все рухається, все обертається, все летить і зникає.

Мало прожити життя, – Треба життя зрозуміти.

Подеколи я думаю, що в житті на одну людину замкнених дверей таки забагато.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву.

Дурень, хто на порозі сорокового року життя не пізнав ціни життя, не зробився артистом життя!

Що є життя, як не низка безумств? Тяжко тільки на них натрапити. Бійся втратити нагоду — нагожується вона не щодня! Я таки зроблю герцогиню з цієї задрипаної нетіпахи!

Життя, поки його відкладаємо, минає.

Хай життя — одне стернисте поле, але перейти — не помину.

Цілком можливо, що велич життя завжди чекає на кожного з нас у всій своїй повноті, але прихована від очей, глибоко всередині, невидима, десь далеко

Щасливе життя полягає у спокої розуму.

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.

Життя - це завжди питтаня очікування правильного моменту, щоб діяти.

Вже леви ждуть, і жде мене арена. Життя, мабуть, — це завжди Колізей.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити хочу! Геть, думи сумні!

Живи так, ніби ти живеш удруге і вже вчинив так само неправильно, як ти збираєшся вчинити зараз.

Людина нічого не знає, до чого мусить прагнути, бо живе одне-єдине життя й не може ні порівняти його зі своїми попередніми життями, ні виправити його в наступних життях.

Тепер не час думати про те, чого в тебе немає. Подумай, що можна зробити з тим, що є.

Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі! Життя – се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.