Поверни себе собі.

Найбільша перешкода для життя — очікування: воно чіпляється за завтра і марнує сьогодні.

Навчаючи, люди вчаться.

Життя — як п'єса: важить не те, як довго її грали, а те, як добре.

Ніхто з нас на старість не той, ким був замолоду; ніхто не той завтра, ким був учора.

Не буває легкої дороги від землі до зірок.

Перша й найтяжча кара для того, хто згрішив, — сам гріх.

Найкращі ліки від гніву — зволікання.

Хочеш, щоб тебе любили, — люби.

Золото гартують вогнем, а сильних людей — випробуваннями.

Ніхто не може довго носити маску: удаване швидко повертається до своєї природи.

Усе, Луцілію, нам чуже, лише час належить нам.

Мова правди проста.

Чого ж ти дивуєшся, що мандри тобі не допомагають, коли всюди возиш себе із собою?

Душі треба давати перепочинок: відпочивши, вона підведеться кращою і гострішою.

Гнів лише здається величчю душі. Насправді це не велич, а пухлина.

Нам дано не мало часу, це ми багато його марнуємо.

Невдячний той, хто заперечує отримане добро; невдячний, хто вдає, ніби його не було; невдячний, хто не віддає. Та найневдячніший з усіх — той, хто забув.

Влада над собою — найвища влада.

Хто задивляється на чуже, тому не милим стає своє.

Хто хоче, того доля веде, а хто опирається, того тягне.

Злоба сама випиває більшу частину власної отрути.

Вірність — найсвятіше благо людського серця: жодна скрута не змусить її ошукати, жодна нагорода не підкупить.

Пізнати свій гріх — початок спасіння.

Перестанеш боятися, коли перестанеш сподіватися.

Життя коротке, мистецтво вічне.

Ми частіше страждаємо від уявного, ніж від дійсного.

Немає такого гіркого стану, в якому спокійний розум не зміг би знайти якусь втіху.

Крізь терня до зірок.

Поводься з нижчим так, як хотів би, щоб із тобою поводився вищий.

З ощадливістю малого достатньо; без неї нічого не достатньо; але бережливість робить бідну людину багатою.

Життя, поки його відкладаємо, минає.

Адже хибить і той, хто всім довіряє, і той, хто не довіряє нікому. Тільки перший, я сказав би, хибить благородніше, другий — безпечніше.

Довго роздумуй, чи подружитися з кимось. Та вже коли зважився на те, приймай друга всім своїм серцем і говори з ним, мов сам із собою, не побоюючись.

Ніяке знання — хай і незвичайне, рятівне — мене не втішатиме, якщо ним володітиму тільки для себе.

Не довіряй ясній погоді: море миттю збурюється. В одну й ту саму днину кораблі й гойдались на хвилі, й пішли на дно.

Вкажи мені людину, котра бодай трохи цінувала б час, дорожила днем, котра б розуміла, що вмирає, власне, щоденно?

Помиляємось якраз у тому, що смерть бачиться нам десь попереду: вона ж у значній своїй частці — вже позаду. Скільки віку прожито — стільки ж одразу бере його смерть.

Знаєш, яка все-таки межа багатства? Найближча — мати необхідне; далі — мати достатнє.