В тому океані пітьми кожен вогник провіщав диво людського розуму… Це живі зірки; а скільки ще там, поміж ними зачинених вікон, згаслих зірок, скільки поснулих людей…

Крізь терня до зірок.

Космічні подорожі збагачують життя, і все, що збагачує життя, варто робити. Це змушує вас хотіти жити вічно.

В душі я знав, що реальний Марс буде тим новим горизонтом, у який Біллі Бак, герой оповідань Стейнбека, задумливо вдивлявся, стоячи на узбережжі Тихого океану: велике „Підкорення Заходу“ закінчилось і перспективи дивовижних пригод почали невблаганно розсіюватися.

Десь там планети в просторі без меж, яка сумна у безвісти ночівля!

Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.