Сонце сідало червоно. Вікна горіли, як печі, стіни халуп стали рожевими, по білих сорочках розлилось червоне світло.
СонцеЦитати про Сонце
Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло, так радісно.
СонцеАле сонце не згасло. Горить, Незворушне, байдуже тіло, І освітлює тишу безсилу Летаргічних століть.
СонцеСонечко підбилося вгору і розіклало золоті плями, як шовкові хустки, на галявинах, на стежці, на каменях.
СонцеТим часом сонце викотилось, як розжарена куля, і воду в ставі закрасило золотом і кров'ю.
СонцеТа сонце висне на тому ж самому місці і так же весело світить, і пальці у Тирлика теж починають рожево світитися, і сонячні Зайчики борсаються поміж ними, проскакують то в одне око, то в друге.
СонцеСонце закотилось за скелі та верби, неначе золоте коло. На опаловому небі згасали вогні й блякли чудові квітки та шовки.
СонцеНехай той, хто не бачив заходу сонця, не обіцяє йти темрявою.
СонцеЗ неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця.
СонцеСолодкий світ! Простір блакитно-білий і сонце — золотий небесний квіт.
СонцеЯ себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?
СонцеБризкало сонце дощами вогняними, сонна земля ожила.
СонцеВечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому.
Сонце