Нічого не є певним, окрім смерті та податків.
Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя.
Смерть виявилася солодкою; вона пахла вином і погладжувала їй волосся.
Сабіна не могла збагнути, чому мертвим хочеться мати над собою цю імітацію палаців. Кладовище, власне, було марнославством, перетвореним на камінь.
Ми всі помремо. Мета не в тому щоб жити вічно, а створити щось, що буде жити вічно.
Можна смерть лише смертю здолати, Тільки в цім таємниця буття.
Смерть просто наступна велика пригода.
Поклик смерті — це поклик любові. Смерть може бути солодкою, якщо ми відповімо на неї ствердно, якщо приймемо її як одну з великих вічних форм життя та перетворення.
Смерть не могла змагатися з грішми. Гроші зі смертю ішли різними дорогами.
Хто її забирає? Кому потрібне її життя?.. Хто може виточити кров мого серця, коли я ще живий…
Сльози сліпили її, а душу переповнювало ще незнане відчуття горя, бо до цього дня вона не мала нічого, за чим можна було б горювати.
Смерть любить смерть, а не життя. Тим, хто помирає, приємно усвідомлювати, що й інші теж помирають.
Ночами лежала вона, пригнічена і переполохана, намагаючись уявити, що таке смерть: чи безконечна ніч, чи вогненне провалля, яке треба перестрибнути, щоб дістатися золотих ланів із протилежного боку, чи схожа на гігантську повітряну кулю сфера з височенними хорами, до якої крізь мозаїчне скло просочується приглушене світло?
Прибави світові обернуться у дим І, зраджена життям, ти схилишся у горі, Що марно вік минув на бенкеті гучнім І ти на заході життя… Memento mori!
Ми вмираємо лише один раз, але на такий тривалий період.
Смерть мене захоплює, так, це правда. Я не можу зрозуміти, чому вона не захоплює всіх — думаю, насправді вона зачіпає кожного, просто я про це говорю трохи відвертіше.
Смерть — справа самотня.
Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Єдине, що трапляється точно - це смерть, полковнику.
Те, що є таким універсальним, як смерть, повинно бути благом.
Страх смерті випливає зі страху життя. Людина, яка живе повноцінно, готова померти в будь-який момент.
Я не боюся смерті. Я був мертвим мільярди й мільярди років до свого народження і не зазнав від цього жодних незручностей.
Будь-яка форма справжньої зради може бути остаточною. Нечесність може бути остаточною. Зрада своїх принципів може бути остаточною. Але ти просто говориш зараз. Смерть — ось що справді остаточно.
Смерть може бути найбільшим благословенням людини.
Здавалося, що дужче вона хоче померти, то більше віддаляється від неї смерть.
Помиляємось якраз у тому, що смерть бачиться нам десь попереду: вона ж у значній своїй частці — вже позаду. Скільки віку прожито — стільки ж одразу бере його смерть.