Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ми завжди на когось намарно чекаємо вдома. Ми завжди в чомусь не чуємо душі, що не може нам відповісти взаємністю. Минає час, і ми вже хочемо знищити це щось, чим би воно не було, аби тільки не краялося через нього серце.
Клялася собі віднині не сміятися, не радіти — ходити монашкою, опустивши «долу» очі, скорботно стуливши вуста. Хай усі бачать, яке у неї розбите серце. Хай усі знають, що їй уже нема чого сподіватися від життя. Однак поволі втішилася.
Дивлюсь в лице твоє кохане,
Читаю відповідь в очах, -
І, наче квітка, в’яне, в’яне
Мій поцілунок на устах.
Тільки все у гордість замінила,
Що тобою дихало й цвіло,
А її тверда й холодна сила
Придушила тепле джерело.
Наше... наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати.
Серця можуть розбитися. Так, серця можуть розбитися. Іноді мені здається, що було б краще, якби ми вмирали разом з ними, але ми так не робимо.
Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене, ти не вірив у мене, в мою щирість, у мою любов.
Соня — женщина гарна, розумна, чесна, але… але, коли чесна женщина не любить, то життя з нею в тисячу раз тяжче, ніж з дурною й підлою.
Мої ноги захочуть піти туди, де ти спиш, але я продовжую жити.
Найгарячіше кохання має найхолодніший кінець.
Ніколи не дозволяй комусь бути твоїм пріоритетом, поки ти сам для них лише один з варіантів.
Розбите серце. Ти думаєш, що помреш, але будеш жити день за днем, день за жахливим днем.
Розлюбити тебе, розлюбити тебе. Та чи ж сонце розлюблюють квіти? Та чи можна примусити серце слабе То, чим б’ється воно, не любити?
Серце було створене для того, щоб бути розбитим.
Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли.
Серце розіб'ється, але, розбите, житиме далі.
В житті ти мною згордувала, моє ти серце надірвала, із нього визвала одні оті ридання голосні — пісні.