Ніхто, хто вміє читати, ніколи не дивиться на книжку — навіть нерозгорнуту на полиці — так, як той, хто не вміє.

Немає нічого настільки нестримно заразливого, як сміх і добрий гумор.

Нам ніколи не треба соромитися своїх сліз.

Я прошу лише свободи. Метелики вільні.

Я ношу ланцюг, який сам скував за життя… ланка за ланкою, ярд за ярдом.

Дивовижний факт, що кожна людська істота створена бути глибокою таємницею й загадкою для кожної іншої.

Є книжки, у яких обкладинка — найкраще, що в них є.

Якщо закон так вважає, то закон — осел, ідіот.

Я шануватиму Різдво у своєму серці й намагатимусь берегти його цілий рік.

Двома терасовими сходами дощ збігав нестямно й бив у високі двері, наче прудкий гінець, що будить тих, хто всередині.

Подумай про довгий ланцюг із заліза чи золота, з терну чи квітів, який ніколи не скував би тебе, якби не перша ланка одного пам'ятного дня.

Біль розлуки — ніщо порівняно з радістю зустрічі.

Люби її, люби її, люби її! Якщо вона прихильна — люби. Якщо ранить — люби.

У маленькому світі, де живуть діти, ніщо не відчувається так гостро, як несправедливість.

Є мудрість розуму і є мудрість серця.

Різдво — хороша пора; пора доброти, прощення й милосердя.

Я вкрала її серце й поклала на його місце лід.

Страждання було сильнішим за будь-яке інше вчення… Мене згинали й ламали, але, сподіваюся, надали кращої форми.

Це були найкращі часи, це були найгірші часи.

На землі є темні тіні, але від їх контрасту світло видно ще краще.

Книга домчить до будь-яких берегів.

Бо добре іноді бути дітьми, і ніколи краще, ніж на Різдво, коли його могутній Засновник сам був дитиною.

Я шануватиму Різдво у своєму серці і намагатимусь зберігати його цілий рік.

Розбите серце. Ти думаєш, що помреш, але будеш жити день за днем, день за жахливим днем.

У людському серці є струни, яких краще не торкатись.

У неї була репутація красуні, і вона(що трапляється) дійсно була красунею.

Його власне серце сміялось; і цього було достатньо для нього.