Суспільність, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза – насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м'якої павутини – конвенціональної брехні. Один в'яже тіло, другий душу, а оба з одною метою – опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи – людську одиницю.

Справжнім руйнівником свобод народу є той, хто розподіляє між ними щедроти, донати і вигоди.

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото.

Замикайте свої бібліотеки, якщо хочете; але немає жодних воріт, замка чи засува, які можна накласти на свободу мого розуму.

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівняши все злото. Проти свободи воно — лиш болото.

Звільнення — це ще не воля. Можна вийти з в’язниці, проте й далі почувати себе засудженим.

Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми.

Схожі категорії