Година — це не просто година. Це посудина, повна пахощів, звуків, задумів і погоди.

Вічний пісковий годинник буття раз у раз перевертають — і тебе разом із ним, порошинко з пороху!

Усе минуще, як ці води, не припиняє свого руху вдень і вночі.

Час — це ріка подій, бурхливий потік. Ледве щось з'явиться, як його вже знесло, на його місці інше, а невдовзі знесе й те.

Питання: як досягти того, щоб не марнувати часу? Відповідь: відчути час в усьому його плині.

Час — рухомий образ вічності.

Усе, Луцілію, нам чуже, лише час належить нам.

Переводжу годинник на дві години назад чи на три вперед. Годину втрачаєш, годину виграєш. Це твоє життя, і щохвилини воно коротшає.

Лише богів не торкаються старість і смерть. Усе інше руйнує всевладний час.

Нам дано не мало часу, це ми багато його марнуємо.

Отак і життя. Крутишся, вертишся, та й не зчуєшся, як і до могили підеш. І куди воно отой час летить? Котиться, мов із гірки…

Довгий, незмірний час виводить на світло все приховане і ховає те, що було явним.

А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

Це були найкращі часи, це були найгірші часи.

Час - це гримерка вічності. За короткі швидкоплинні дні життя на цій планеті нам дається можливість підготуватися до вічності.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Я хочу випередити Батька Часу зі своєю власною косою.

Вiн не йде за iдеею, а йде за часом, i що швидше той мчить, то прудкiше бiжить вiн навздогiн.

Витрачати забагато часу на навчання - це лінощі; використовувати його надмірно для прикрашання себе - це манірність; судити виключно за його правилами - це примха вченого.

Якщо ми розпочнемо суперечку між минулим і сучасним, ми виявимо, що втратили майбутнє.

Той, хто зробив усе можливе для свого часу, буде жити вічно.

Минуле - пройшло. Майбутнє - не досяжне. Єдине, що має значення - те що відбувається прямо тут, прямо зараз.

Хоча часи й ситуації так між собою сплетені, повростали одні в одних так, що не розплести, ніяк не розплутати, не зрозуміти, що і звідки береться, що з чим і чому поєднується.

Вкажи мені людину, котра бодай трохи цінувала б час, дорожила днем, котра б розуміла, що вмирає, власне, щоденно?

Час є час. Він не змінюється. Він не підлягає попередженням чи поясненням. Він просто є. Бери його момент за моментом, і ти знайдеш, що ми всі, як я казав раніше, — жуки в бурштині.