Люди шукають усамітнення в селі, на морському березі, в горах, а тим часом ніде людина не знайде тихішого притулку, ніж у власній душі.
Природа всесвіту нічого так не любить, як змінювати суще й творити нове, подібне до нього.
Досить міркувати, якою має бути добра людина, — будь нею.
Людині властиво любити навіть тих, хто помиляється.
Усе одноденне: і той, хто пам'ятає, і те, що пам'ятають.
Час — це ріка подій, бурхливий потік. Ледве щось з'явиться, як його вже знесло, на його місці інше, а невдовзі знесе й те.
Поки живеш і поки можеш — будь добрим.
Відкинь свою думку, і зникне скарга "мене скривдили". Зникне скарга — зникне й кривда.
Які твої звичні думки, такою стане й твоя душа, бо думки фарбують душу.
Наслідки гніву куди тяжчі за його причини.
Не зневажай смерті, а зустрічай її приязно, бо й вона — одна з тих речей, яких хоче природа.
Яка мізерна частка безмежного й неосяжного часу відміряна кожному — і як швидко її поглинає вічність!
Стеж за плином зірок так, ніби мандруєш разом із ними. Такі думки змивають бруд земного життя.
Якщо тебе засмучує щось зовнішнє, то болить тобі не сама річ, а твоя думка про неї. А цю думку ти можеш відкинути будь-якої миті.
Якщо хтось доведе мені, що я думаю чи дію неправильно, я радо змінюся. Я шукаю правди, а правда ще нікому не зашкодила.
Кожен живе лише теперішньою миттю, а вона неподільна. Усе інше або вже прожите, або невідоме.
Люди — наче листя: одне вітер скидає додолу, а навесні ліс вбирається новим.
Споглядай плин зірок так, ніби й сам кружляєш разом із ними.
Хай не бентежить тебе майбутнє: ти зустрінеш його, коли доведеться, з тією самою зброєю розуму, що нині захищає тебе від теперішнього.
Хочеш спокою — роби небагато. Більшість із того, що ми говоримо й робимо, зайве; відкинь його — і матимеш більше часу й менше тривог.
Яскраве полум'я враз привласнює все, що на нього накидають, пожирає це й від того здіймається ще вище.
Завжди йди найкоротшим шляхом, а найкоротший шлях — природний.
Люби лише те, що тобі випадає і що для тебе спрядено долею. Бо що може личити тобі більше?
Найкраща помста — не уподібнюватися кривдникові.
Гордість, що пишається своєю негордовитістю, — найнестерпніша з усіх.