Історію думки можна підсумувати так: вона безглузда тим, чого шукає, і велична тим, що знаходить.

Найважливіші наші думки — ті, що суперечать нашим почуттям.

А думки на-диво бистрі, раптові, неначе отара кіз у загоні, чимсь стрівожених, наляканих; вони кидаються то туди, то сюди, переплигують одна через одну, гасають, шукають виходу.

Вся гідність людини в її думці. Це те, що веде нас до ясного усвідомлення нашого становища у світі.

Усе, що одна людина здатна уявити, інші здатні втілити.

Іди слідом за своєю збудженою думкою — і невдовзі натрапиш на цей пекельний напис: немає нічого прекраснішого за те, чого не існує.

Його думки пливли далі. Такі легкі, такі прозорі, мов весняне повітря.

Сміливі думки — наче шахові фігури, посунуті вперед. Їх можуть побити, та вони можуть і почати виграшну партію.

Все не наше, все загине, самі бовдури наші. Одні лиш думки наші завжди з нами, одна лиш істина вічна.

Насіння лихих справ – лихі думки.

Ми стаємо тим, про що думаємо.

Той, хто надто багато розмірковує, мало робить.

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?..

Більше думай і тоді вирішуй.

Почати думати — це почати себе підточувати. Загал на подібні дебюти не зважає. Черв'як знаходиться в серці людини. Саме там його треба шукати.

Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла.

Постараймося ж добре мислити: ото <перший> принцип моралі. Вся гідність людини в її думці.