Він казав, що Дорога лише одна. Вона як велика ріка: її витоки біля кожних дверей, а кожна стежка — її притока.

Добре мати кінець, до якого простуєш, але зрештою важить сама дорога.

Не знаю, куди йду, але вже в дорозі.

Шлях у тисячу лі починається з того місця, де стоять твої ноги.

Якщо не зміниш напрямок, можеш опинитися там, куди прямуєш.

Любив свою дорогу, не сходив з неї ніколи. Удень вона була безконечна, як промінь сонця, а вночі над нею всі зорі ночували.

Є на світі єдиний шлях, яким не може пройти ніхто, крім тебе. Куди він веде? Не питай, іди!

Нормальність — це брукована дорога: нею зручно йти, тільки квіти на ній не ростуть.

Життя кожної людини — це дорога до самої себе, спроба такої дороги, натяк на стежку.

То вип'ємо ж за того, хто в дорозі цієї ночі; нехай йому стане харчів; хай його собаки не підіб'ються; хай сірники в нього не відвологнуть. Поможи йому, Боже!

Ні я, ні хтось інший не пройде цю дорогу замість тебе, ти мусиш пройти її сам.

Це була довга й виснажлива подорож. Вона вичерпувала беззмістовністю, тягнулася роками.

Завжди йди найкоротшим шляхом, а найкоротший шлях — природний.

Дороги були створені для подорожей, а не для місць призначення.

Якщо весь час іти прямо, далеко не зайдеш.

Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил.

Шлях, про який можна розповiсти, не є постiйним Шляхом.