Природі розуму властиво бачити речі під знаком вічності.

Задумав він створити рухомий образ вічності — і цей образ ми назвали часом.

Годинник показує мить, а що показує вічність?

Небо вiчне, Земля незнищенна. Небо i Земля вiчнi та незнищеннi завдяки тому, що не iснують для себе.

Яка мізерна частка безмежного й неосяжного часу відміряна кожному — і як швидко її поглинає вічність!

Невже люди не розуміють, що життя їхнє — мить, спалах, секунда нікчемна супроти оцієї ось вічності?

Вічність — лише мить, якраз достатня для жарту.

Мене лякає вічна німота цих нескінченних просторів.

Вічність — дитина, що грається, пересуваючи шашки: царство належить дитині.

Вічний пісочний годинник буття перевертається знову і знову — а з ним і ти, порошинко з порошин!

Кожен день несе у собі Вічність.

Якби кожна секунда нашого життя раз у раз повторювалась, ми були б прикуті до вічності, як Ісус до хреста.