Кожна людина несе в собі всю повноту людської долі.

Доля тасує карти, а грає вже кожен сам.

Господь дає нам горіхи, та не розколює їх за нас.

Однакова доля тому, хто стоїть осторонь, і тому, хто б'ється; однакова шана боягузу й хороброму.

Доля не чинить нам ні добра, ні зла. Вона дає лише матерію і зерно, а наша душа, сильніша за неї, обертає їх як забажає.

Доля і характер — це різні назви одного й того ж поняття.

У певну мить ми втрачаємо владу над тим, що з нами відбувається, і нашим життям починає керувати доля.

Помилково заглядати надто далеко вперед. За раз можна вхопитися лише за одну ланку в ланцюгу долі.

Хто хоче, того доля веде, а хто опирається, того тягне.

Рибалка народжується рибалкою. Це не вибір. Це — доля.

У долi людини немає бiльшого щастя, нiж на половинi свого життя, в творчi чоловiчi лiта, з’ясувати свое життєве завдання.

Люби лише те, що тобі випадає і що для тебе спрядено долею. Бо що може личити тобі більше?

Він їхав не швидко і не повільно, і думав про те, що життя — це ринг. І рано чи пізно ти пропускаєш удар. Коли боксуєш проти Її Величності Долі, це неминуче, хай як віртуозно ти ухилявся… Так от, поки лишилися сили — мусиш битися далі. Іншої ради нема. Опустиш руки, — і Доля вмить увібгає в куток. А там просто заб’є на смерть…

Владу долі визнають тільки нещасні; щасливці ж приписують свій успіх власній розважливості чи заслугам.

Фортуна виявляє наші чесноти й вади, як світло виявляє предмети.

Буває, доля схожа на піщану бурю, що раз у раз змінює напрям. Ти звертаєш убік, а буря — за тобою.

Тоді, запитаєте ви, що ж для мене важливе? Скажу: бути безкомпромісним із своєю долею.

Ніхто не сумнівався, що наша доля справді важка, хоча ніхто точно не знав, яка вона насправді. Усі усвідомлювали, що на нашому місці навряд чи краще витримали б це випробування, але тим необхіднішим здавалося їм цілковито відмежуватися від нас.