Дивися на дощ достатньо довго, ні про що не думаючи, — і поволі відчуєш, як тіло розслаблюється, вивільняючись зі світу реальності. Дощ має гіпнотичну силу.

Спогади зігрівають зсередини. Але вони ж і роздирають на шматки.

Останні миті людини — річ важлива. Ти не можеш обрати, як народитися, але можеш обрати, як померти.

Читаючи тільки те, що читають усі, ти й будеш мислити лише так, як мислять усі.

Помираючи, люди лишають по собі дивні дрібні спогади.

Він був іще надто молодий, щоб знати: пам'ять серця стирає погане й побільшує добре, і завдяки цій хитрості нам щастить нести тягар минулого.

У тій темряві я побачив дощ, що падав на море. Дощ, що тихо падав на безмежне море, і нікого не було, хто б це бачив. Дощ вдаряє в поверхню води, та навіть риби не знають, що йде дощ.

З кожною миттю, що минає, я стаю частиною минулого. Для мене немає майбутнього — лише минуле, що невпинно накопичується.

Хоч би скільки минуло часу, хоч би що сталося тим часом, є речі, яких ми ніколи не віддамо забуттю, спогади, яких ніколи не зітремо.