Можу лише зауважити, що минуле прекрасне, бо емоцію ніколи не усвідомлюєш у саму мить. Вона розгортається згодом — і тому ми не маємо повних почуттів про теперішнє, тільки про минуле.

Отак ми й пливемо — човни проти течії, що невпинно відносить нас назад, у минуле.

Люди хочуть бути господарями майбутнього лише для того, щоб змінити минуле.

Минуле вперте. Воно не хоче змінюватися.

З кожною миттю, що минає, я стаю частиною минулого. Для мене немає майбутнього — лише минуле, що невпинно накопичується.

Найкращий пророк майбутнього — минуле.

Минуле ніколи не вмирає. Воно навіть нікол не минає.

Забуття — могутнє знаряддя, що мирить нас із дійсністю. Воно поволі руйнує в нас уцілілу частку минулого, яке завжди з нею сперечається.

Не можна повторити минуле? Та звісно ж, можна!

Думайте про минуле лише тоді, коли спогад про нього тішить.

Тож ми пливемо далі, мов човни проти течії, що невпинно відносить нас у минуле.

Немає сенсу повертатися у вчора, бо вчора я була зовсім іншою.

Моє минуле більше не відкидало переді мною ту свою тінь, яку ми називаємо майбутнім.

Чоловіки були безжалісні, тому що минулого не повернути, але жінки знали, що минуле ще не раз нагадає про себе найближчим часом.

Минуле було брехнею, пам'ять не має зворотного шляху, а жодна відцвіла весна не вертається.