Мо’, усі люди — частки однієї великої душі.

Настільки люблю людей, що аж іноді переповнююся по вінця, серце кров’ю стікає.

Кажу собі: а мо’, це й не гріх. Мо’, просто люди такі. Мо’, дарма себе бичуємо, виганяючи диявола.

До чорта! Нема гріха і нема чесноти. Є просто речі, які люди роблять. Це все частка одного й того ж. І є речі, від яких приємно, а є такі, від яких неприємно, але як кожна людина маю право це сказати.