Та воно ж якби отой гріх та не був таким солодким. Ще ж і в заповідях написано: не согрішиш — не покаєшся. То що — дурні люди їх писали?

Той, хто ніколи не грішив, ніколи не знав і спокуси. А той, хто не знав спокуси, не знав і себе.

Що страшніші гріхи, то невідпорніша привабливість грішників.

Кажу собі: а мо’, це й не гріх. Мо’, просто люди такі. Мо’, дарма себе бичуємо, виганяючи диявола.

До чорта! Нема гріха і нема чесноти. Є просто речі, які люди роблять. Це все частка одного й того ж. І є речі, від яких приємно, а є такі, від яких неприємно, але як кожна людина маю право це сказати.