Заздрість — смуток через чуже щастя, яке нічим не шкодить заздрісникові.

Людина зробить багато, щоб її любили, але зробить усе, щоб їй заздрили.

Щоразу, помітивши в когось навіть найменшу перевагу, якої сама не мала, вона переконувала себе, що це не перевага, а лихо, і жаліла таких людей, аби не заздрити їм.

Заздрість завжди пов'язана з порівнянням себе з іншими; де немає порівняння, немає й заздрості, тож королям заздрять лише королі.

Заздрість — пристрасть-волоцюга: вона блукає вулицями й не сидить удома.

Ми часто хизуємося навіть найзлочиннішими пристрастями, але заздрість — пристрасть боязка й соромлива, і зізнатися в ній не насмілюється ніхто.

Заздрість — це приховане захоплення.

Хто задивляється на чуже, тому не милим стає своє.

Немає заздрості більш нікчемної, ніж заздрість обмежених істот, коли вони бачать, як сусіда підносять, наче ангели несуть його вгору, з нудної рутини їхнього спільного існування.

Заздрість — це біль при вигляді чужого щастя, викликаний тими, хто має те, що належало б мати нам.

Дух заздрості може руйнувати; він ніколи не може будувати.

Заздрість не знає вихідних.

Наша заздрість завжди триває довше за щастя тих, кому ми заздримо.

Краще, щоб тобі заздрили, ніж щоб тебе жаліли.

Мірило успіху - здебільшого заздрість невдоволених.

Заздрісник помре, але заздрість - ніколи.