Він завжди думав про море як про la mar, як кажуть про нього іспанською ті, хто любить море. І хоч іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про жінку.
Море таке добре і таке жорстоке. Воно дає і забирає. Воно не знає нікого.
Він дивився на зірки і думав, що вони — його друзі. Але вони холодні. Море — теж холодне. Він один теплий серед усього цього.
Він уперше по-справжньому усвідомив, що йому, саме йому теж доведеться колись умерти.
Невже ми будемо схожі на інших і зчинятимемо сварки? Хіба ми з тобою не надивились на сварки у сім'ях?
Рибалка народжується рибалкою. Це не вибір. Це — доля.
Немає друга вірнішого за книгу.
Ми всі зламані, ось як світло проникає всередину.
Я люблю сон. Моє життя має тенденцію ламатись на частити, коли я не сплю, розумієш?
Він знов відчув біль. Але біль — не важливий. Важливо те, що він ще тримає снасть.
Усі хороші книжки схожі тим, що вони правдивіше за саме життя.
У письменництві немає нічого особливого. Ти просто сідаєш за друкарську машинку і стікаєш кров'ю.
Найкращий спосіб дізнатись чи ти можеш комусь довіряти - довіритись йому.
Людина не створена для поразки. Людину можна знищити, але перемогти - ні.
Кожного разу відчуваєш якусь самотність. Страшну чорну самотність. Жахливу.
Ніч може бути жахливим часом для самотніх людей, коли їхня самотність починає проявлятися.
Ніч завжди темніша перед світанком, і життя таке ж. Тяжкі часи пройдуть; все стане краще, і сонце засяє яскравіше, ніж будь-коли.
Щастя у розумних людей - найрідкісніша річ, яку я знаю.
Будь-яка форма справжньої зради може бути остаточною. Нечесність може бути остаточною. Зрада своїх принципів може бути остаточною. Але ти просто говориш зараз. Смерть — ось що справді остаточно.
Ніколи не подорожуй з кимось, кого ти не любиш.
Тепер не час думати про те, чого в тебе немає. Подумай, що можна зробити з тим, що є.
Ніхто не повинен бути на самоті в старості. Але це неминуче.
Це просто помста, тільки дозволена законом. Ні для тих, кого вішають, і ні для кого нічого доброго в тім нема.
