Море — це втілення надприродного та чудового всесвіту.

Море — чорна грудка печалі, душа Мефістофеля наодинці.

Люблю я море в шумний час прибою, коли воно за валом вал жене. Але ще дужче в чарах супокою люблю я море мрійне і ясне.

Синє море обгорнули тумани, В синім морі ані хвилі, ні луни… Тільки тиша… Мертва тиша і туман, Повні тіней, небезпеки і оман…

Не довіряй ясній погоді: море миттю збурюється. В одну й ту саму днину кораблі й гойдались на хвилі, й пішли на дно.

Рибалки знають, що море - небезпечне, а шторм - жахливий. Але вони ніколи не вважають, що ці небезпеки є вагомою причиною, щоб лишитись на березі.