Доки є життя, є надія. Насмілюся твердити… що, поки б'ється людське серце, поки тремтить людська плоть, я не припускаю, щоб істота, наділена думкою й волею, дозволила собі впасти у відчай.

Море не належить деспотам. На його поверхні люди ще можуть чинити несправедливі закони, воювати, шматувати одне одного, віддаватися земним жахіттям. Але на тридцять футів нижче їхнє владарювання уривається, їхній вплив згасає, їхня могутність зникає.

Наука, юначе, складається з помилок, але це помилки корисні, бо вони помалу ведуть до істини.

Велике лихо — бути самотнім, друзі мої; і слід визнати, що самота здатна швидко зруйнувати розум.

Ми тієї думки, що замість дозволяти книжкам пліснявіти за залізними ґратами, далеко від простацьких очей, краще дати їм зноситися від читання.

Бачу, що подорожувати аж ніяк не марно, якщо людина хоче побачити щось нове.

Творча сила природи незмірно перевершує людський інстинкт руйнування.

Море — лише втілення надприродного, дивовижного буття. Воно — сама любов і сам порив; воно — Живе Безмежжя.

Те, що для вас темрява, для мене — світло.

Море — це велетенський резервуар Природи. Земна куля, можна сказати, почалася з моря; і хтозна, чи не морем вона й скінчиться?

Море — це втілення надприродного та чудового всесвіту.

Усе, що одна людина здатна уявити, інші здатні втілити.

Я вважаю, що в усе, що робимо, слід укладати трохи мистецтва.

Я вважаю, що коти — це духи, які прийшли на Землю. Я впевнений, що кіт міг би йти по хмарах, не провалюючись крізь них.

Як і зі здоров’ям, щоб насолоджуватися щастям, іноді слід бути позбавленим його.

Лише коли страждаєш, починаєш по-справжньому розуміти.

Самотність, ізоляція — це болісні речі, які вищі людських сил.

Ах! Молоді люди, подорожуйте, якщо можете, а якщо ні — подорожуйте все одно

Землі потрібні не нові континенти, а нові люди.