Те, що люди мало вчаться з уроків історії, — найважливіший з усіх її уроків.
Кожна доба — це сфінкс, що кидається в безодню, щойно розгадають його загадку.
Єдиний наш обов'язок перед історією — переписувати її.
Історія — свідок часів, світло істини, життя пам'яті, наставниця життя, вісниця давнини.
Історія буде до мене прихильна, бо я маю намір писати її сам.
Хто хоче передбачити майбутнє, хай зверне погляд у минуле, бо все на світі в будь-яку пору має відповідник у давніших часах.
Історія — це лише картина злочинів і нещасть.
Не знати, що сталося до твого народження, — означає залишатися вічно дитиною.
Так само й iсторiя, якiй ми дивуємось як найвидатнiшому поетовi та акторовi всiх часiв, аж нiяк не завжди є творчою.
Наша історія — це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції.
Вивчати історію означає підкорятися хаосу, але все ж зберігати віру в порядок і зміст.
Не тільки для традиційного відзначення історичних дат варто глибоко застановлятися над минулим, бо найбільш неспірною вчителькою життя є історія.
Там, де iсторiя справдi дiє як поет i драматург, жоден поет не повинен намагатися перевершити ii.
Творити історію може кожен. Писати її під силу лише великій людині.
Історія людства — це мить між двома кроками, зробленими мандрівником.
Та оскільки історія оповідає про те, що не повертається, криваві роки минувшини обернулися на прості слова, стали легші за пух і не наганяють страху.
Історія — це просто список сюрпризів. Вона може лише підготувати нас до того, щоб знову бути здивованими.