Квітки дивились на нас і пашіли духом кохання і цвіту.

Квітка розквітає для власної радості.

Мені потрібні квіти, завжди і завжди.

Червоним полум'ям півоній і троянд, Крихкою пристрастю ірисів ледве-пряних Пашіло пополудня в квітнику.

Я — квітка осіння… Дощі мене мочать, рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, тумани пливуть од ріки.

Квіти дарують спокій. У них немає ні емоцій, ні конфліктів.

Я малюю квіти, тож вони не помруть.