Він пліткує за звичкою: бракує йому звичайної мудрості, щоб угамувати найлютішого ворога людини — власний язик.

Якби всі люди знали, що вони кажуть одне про одного, на світі не лишилося б і чотирьох друзів.

Плітки — це чарівно! Історія — то лише плітки. А скандал — це плітки, які мораль зробила нудними.

Осуд — податок, який людина сплачує суспільству за те, що вирізняється.

Якщо тобі донесуть, що хтось лихо про тебе говорить, не виправдовуйся, а відповідай: "Він, видно, не знав решти моїх вад, інакше не згадав би лише ці".

Гострий язик — єдине лезо, що від постійного вжитку стає тільки гострішим.

Наклеп — страшна вада: тут завжди двоє чинять кривду, а один її зазнає. Наклепник кривдить відсутнього, а той, хто йому повірив, не з'ясувавши правди, стає співучасником.

Є на світі лише одна річ, гірша за те, коли про тебе говорять, — це коли про тебе не говорять.

Будь ти чиста, як лід, і непорочна, як сніг, — від наклепу не втечеш.

Правдиве чи ні, те, що кажуть про людей, нерідко посідає в їхньому житті, а надто в їхній долі, стільки ж місця, скільки те, що вони роблять.

Щоразу, як захочеш когось осудити, згадай, що не всі на світі мали ті переваги, що були в тебе.

Злословимо ми зазвичай більше з марнославства, ніж зі злоби.

У однім кінці чихнеш, у другім чути. Ні з чим найменшим не сховаєшся перед цікавими очима. А що цікаві очі побачать, те цікаві язики розмолотять, роздують, розбовтають удвоє, вдесятеро.

Просто жахливо, як нині люди ходять і говорять про тебе за спиною речі, які є цілковитою і незаперечною правдою.

Чутки пливли як хмари, самі собою, носились в повітрі, мов пил з квіток в час красування ниви.

Щоб поранити тебе в саме серце, потрібні разом ворог і друг: один обмовить, а другий принесе тобі цю новину.