У однім кінці чихнеш, у другім чути. Ні з чим найменшим не сховаєшся перед цікавими очима. А що цікаві очі побачать, те цікаві язики розмолотять, роздують, розбовтають удвоє, вдесятеро.
Чутки пливли як хмари, самі собою, носились в повітрі, мов пил з квіток в час красування ниви.