Майбутнє входить у нас, щоб перетворитися в нас задовго до того, як воно настане.

Можливо, всі дракони нашого життя — це принцеси, які лише чекають, щоб хоч раз побачити нас прекрасними й відважними.

…дозрівати, як дерево, що не квапить своїх соків і спокійно стоїть під весняними бурями, не боячись, що за ними не настане літо. Воно настає.

Тож повірмо в довгий рік, що нам дарований: новий, незайманий, сповнений того, чого ще ніколи не було.

Літо таки настає. Але приходить воно лише до терплячих, що стоять так, ніби перед ними вічність, — безтурботно тихі й просторі.