Була ніч, і падав дощ; і, падаючи, він був дощем, а впавши — став кров'ю.

Хочете щось негайно забути — занотуйте, що це слід запам'ятати.

Є щось у безкорисливій, самовідданій любові тварини, що б'є просто в серце тому, хто не раз пізнав жалюгідну дружбу й павутинну вірність звичайної Людини.

Лицемірство доброго серця, яке збиває з пуття природно здоровий глузд, — чи не єдиний різновид лицемірства, не цілком гідний зневаги.

Вглядаючись у ту темряву, я довго стояв — здивований, зляканий, повен сумніву, — і бачив сни, яких не смів бачити жоден смертний.

Моє життя було примхою, поривом, пристрастю — тугою за самотою, зневагою до всього теперішнього.

Усе, що ми бачимо й чим здаємось, — лиш сон у сні.

Я мав зухвалість лишатися бідним, щоб зберегти свою незалежність.

Кожен у власних очах — вісь, довкола якої обертається решта світу.

Скорбота багатолика. Земна недоля має безліч форм.

Хто з нас сотню разів не ловив себе на тому, що коїть щось підле чи безглузде лише тому, що знає: так не можна?

Смерть? Ні! Навіть у могилі втрачено не все.

Ми любили любов'ю, що більша за любов.

Роки любові забуто в ненависті однієї хвилини.

Я мав не просто покарати, а покарати безкарно. Кривда лишається невідплаченою, коли відплата наздоганяє самого месника, і так само — коли месник не дає кривдникові відчути, хто йому мстить.