Найдовше триває кохання, яке лишається без відповіді.
Немає сенсу підтримувати давню дружбу: з людей виростають, і це варто просто визнати.
Шлюб — річ добра, але робити з нього звичку, гадаю, помилка.
Вам казатимуть, що бідність — найкращий шпор для митця. Ті, хто це каже, не відчували її заліза у власному тілі.
Я завжди був певен: якщо жінка вирішила вийти за чоловіка заміж, урятувати його може хіба що негайна втеча.
Я дійшов висновку, що друзів ми пізнаємо радше за їхніми вадами, ніж за чеснотами.
Уявлення, що юність щаслива, — ілюзія тих, хто її втратив.
Гроші — це шосте чуття, без якого не скористаєшся сповна рештою п'ятьох.
Жінка пробачить чоловікові зло, якого він їй завдав, але не жертви, принесені заради неї.
Старість важка не через занепад сил, а через тягар спогадів.
Неправда, що страждання робить нас шляхетними: воно здебільшого робить людей дріб'язковими й мстивими.
Завжди є один, хто любить, і другий, хто дозволяє себе любити.
Була така прекрасна ніч, що душа, здавалося, ледве могла терпіти в'язницю тіла.
Сміючись із людей, ти на них не гніваєшся. Гумор учить терпимості.
Досконалість трохи нудна.
Життя закоротке і для кохання, і для мистецтва.
Світові швидко набридають розповіді про нещастя, і він охоче уникає видовища чужого горя.
Митець творить задля визволення власної душі.
Успіх здебільшого робить людей скромнішими й добрішими; гіркими й жорстокими робить поразка.
Бог, якого можна зрозуміти, — не Бог.
Краса — це екстаз, простий, як голод.
Хто любив так, як любила вона, той гарно старіє.
Ніщо у світі не вічне, і нерозумно вимагати тривкості; але ще нерозумніше не тішитися тим, що маєш, поки маєш.
Здатися щастю — можливо, і є поразкою, але вона краща за багато перемог.
Не варто плакати над розлитим молоком: усі сили всесвіту прагнули його розлити.